18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та жертв політичних репресій

Сьогодні ми згадуємо тих, кого забрала безжальна рука тоталітарного режиму. Жертв геноциду кримськотатарського народу, українців, що загинули за право бути собою, за мову, за власну думку. Це не просто дата в календарі — це наша спільна пам’ять. Це біль, що живе в родинах, у серцях, у спогадах, які передаються з покоління в покоління. Це — застереження для нас усіх.

18 травня 1944 року радянська влада силоміць вивезла кримських татар із рідної землі. Їх вантажили в товарні вагони — без пояснень, без вибору. Цілі родини опинялися в жорстоких умовах. Тисячі не пережили дорогу або загинули від голоду й хвороб на засланні. Це була спроба стерти цілий народ з історії.

Сьогодні ми згадуємо також мільйони українців, які стали жертвами політичного терору. Тих, кого катували і знищували — лише за думку, за прагнення жити чесно, за любов до свого. Вони були різними, але їх об’єднала спільна доля.

Ми відчуваємо цей біль особливо гостро зараз, коли росія знову намагається знищити Україну як державу, викоренити усе, що втілює свободу: мову, культуру, пам’ять, національну гідність. Ми бачимо ті самі методи — тиск, репресії, руйнування.

Але як би важко не було — ми вистоїмо. Збережемо своє. Виборемо право бути собою. Право жити вільно на своїй землі.

Схиляємо голови. Пам’ятаємо.