Бій під Крутами — символ жертовності та боротьби за незалежність України

29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами — одна з найтрагічніших і водночас символічних сторінок української історії визвольних змагань.

На початку січня 1918 року більшовицькі війська, встановивши контроль над низкою українських губерній, розпочали наступ на Київ. Просування відбувалося двома напрямками — вздовж залізниці Харків–Полтава–Київ та через Курськ–Бахмач–Київ.

Українська Центральна Рада мала обмежені військові сили, основу яких складали добровольчі формування. Після запеклих боїв за станцію Бахмач українські частини відступили до станції Крути, де й відбувся вирішальний бій.

Проти добре озброєного більшовицького війська чисельністю близько 4800 осіб виступили приблизно 520 українських захисників — курсанти Першої Української юнацької школи імені Богдана Хмельницького, студенти, гімназисти та добровольці Вільного козацтва. Більшість з них не мали достатнього бойового досвіду.

Попри нерівні сили, українські вояки протягом дня стримували наступ ворога. Увечері було організовано відступ. Під час відходу 27 студентів і гімназистів потрапили в полон і були страчені наступного дня. Згодом їх перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві.

За сучасними оцінками, втрати української сторони становили 70–100 осіб, більшовицькі війська втратили близько 300 вояків.

Затримавши наступ противника на кілька днів, герої Крут дали змогу Українській Народній Республіці укласти Брест-Литовський мир, що стало важливим кроком до міжнародного визнання української незалежності.

Бій під Крутами став символом мужності, самопожертви та незламної волі української молоді у боротьбі за свободу держави.

За історичними матеріалами від https://uinp.gov.ua/